Геологічний журнал

ГОЛОВНІ ЕТАПИ ЕВОЛЮЦІЇ КАМ‘ЯНОВУГІЛЬНИХ SPIRIFERIDA ТА SPIRIFERINIDA (BRACHIOPODS) У ПАЛЕОБАСЕЙНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

2025-04-26T00:39:47+00:00

Встановлено та проаналізовано дванадцять часових інтервалів, протягом яких відбувалися зміни у родовому складі карбонових угруповань Spiriferida та Spiriferinida в межах палеобасейнів Східної Європи. Як найважливіші рівні змін виділено інтервали на границі девону і карбону, у середині турне і середині візе, поблизу границь міссісіпію і пенсильванію, башкирського і московського, низів касимовського ярусів, а також границі карбону і пермі. Вказано на зміну літологічних умов проживання як причину морфологічної еволюції системи прикріплення у представників надродин Spiriferoidea, Paeckelmanelloidea та Brachythyridoidea після Гангенберзької кризи. Підкреслено значення еволюції судинної системи представників родини Angiospiriferidae Legrand-Blain, 1985 для виникнення підродин Chorisitinae Waterhouse, 1968 та Brachythyrininae Waterhouse, 2004 наприкінці міссісіпію. Обговорюється масштаб швидкості зміни родового складу спіриферид (брахіоподи) карбону.

ОСОБЛИВОСТІ НАФТОГАЗОНОСНОСТІ НАДР РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ОСВОЄННЯ. СХІДНИЙ НАФТОГАЗОНОСНИЙ РЕГІОН

2025-03-20T02:40:08+00:00

Розглянуто особливості нафтогазоносності надр Східного регіону України. Охарактеризовано важливі критерії, пов’язані з умовами генерації, міграції, акумуляції та збереження вуглеводнів у надрах. Показано їх значення в прогнозах нових родовищ нафти і газу. Визначено діапазони промислової нафтогазоносності надр і встановлено їх зв’язок з промисловими запасами вуглеводнів у продуктивних комплексах. Як результат, виділено пріоритетні інтервали у продуктивних комплексах для першочергових геологорозвідувальних робіт. Основним на нові відкриття в регіоні з огляду на балансові запаси вуглеводнів промислових категорій залишається верхньовізейський комплекс на глибинах 3–4 км. Суттєвий (48 %) залишковий вуглеводневий потенціал регіону розширює пріоритетний діапазон глибин цього комплексу від 4 до 7 км. Переважно газоконденсатні поклади 43 родовищ Дніпровсько-Донецької западини залягають глибше 5 км, більша половина з яких знаходиться у верхньовізейському комплексі, зокрема, у відкладах ХІІ та ХІІа мікрофауністичних горизонтів Глинсько-Солохівського нафтогазоносного району. Саме в цій частині Дніпровсько-Донецької западини вперше виявлено основні закономірності нафтогазоносності глибокозанурених геологічних формацій: вторинний характер колекторів, відкриття феномену суперколекторів і пов’язаних з ними значних дебітів вуглеводнів. Виділено перспективні зони інтенсивного нафто- і газонакопичення вуглеводнів як у традиційних колекторах, так і газу центральнобасейнового типу у щільних колекторах. Основний напрям геологорозвідувальних робіт на нафту і газ у регіоні стосується мегакомплексу нижнього карбону на глибинах понад 4 км у Центральному сегменті Дніпровсько-Донецької западини. Перспективні території в межах нафтогазоперспективних земель регіону вимагають підвищеної уваги і вивчення параметричним бурінням і сейсморозвідкою. Це сприятиме нарощуванню промислових запасів вуглеводнів. Східний регіон залишиться провідним за обсягами видобутку вуглеводневої сировини й у найближчому майбутньому. За особливостями геологічної будови, повнотою розвитку нафтогазоносних комплексів і різноманіттям типів пасток вуглеводнів він є унікальним регіоном високих потенційних можливостей.

СТРУКТУРНО-ПЕТРОЛОГІЧНІ ТИПИ ГРАНІТОЇДНИХ ФОРМАЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА: ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ТА АВТОХТОННІ ФОРМАЦІЇ

2024-11-03T21:58:59+00:00

Гранітоїди складають найпоширенішу групу гірських порід фундаменту Українського щита. Вони мають тривалу історію дослідження та розчленування, внаслідок чого гранітоїди є добре вивченими у речовинному та геохронометричному відношенні. Але при цьому недостатньо досліджена структурна позиція більшості гранітоїдних комплексів. Тому розчленування гранітоїдів на традиційній петрографічній та віковій (геохронометричній) основі донині постійно змінюється.

Більш однозначне і відтворюване розчленування можливе на геолого-формаційній основі з виділенням окремого плутоно-метаморфічного класу гранітоїдних формацій як закономірної асоціації метаморфічних і плутонічних порід. Для цих формацій може бути визначена їхня структурна позиція по відношенню до структурних поверхів мегаблоків, до стратигенних метаморфічних комплексів, які складають основу цих поверхів, і навіть до окремих суперкрустальних формацій. В свою чергу, дані про співвідношення гранітоїдних формацій із стратигенними комплексами і формаціями дають додаткові підстави для усвідомлення їхнього походження.

Такий підхід дозволив запропонувати виділення таких типів докембрійських гранітоїдних формацій щитів: плутоно-метаморфічні автохтонні, параавтохтонні, параалохтонні та плутонічні алохтонні формації. Цей поділ був використаний нами при складанні «Оглядової тектонічної карти фундаменту Українського щита» масштабу 1:1 000 000. Він відображений в легенді карти і розглянутий в даній публікації. В ній подано стислий огляд показаних на карті гранітоїдних формацій, висвітлено деякі загальні питання розчленування гранітоїдів Українського щита та розглянуто тип алохтонних плутоно-метаморфічних формацій. Це зроблено на прикладі формацій Подільського мегаблоку, в межах якого автохтонні формації найкраще представлені.

ГЕОХІМІЧНІ ТА СТРАТИГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕРХНЬОЮРСЬКОЇ ФОРМАЦІЇ ПІВДЕННО-СХІДНОГО КАВКАЗУ: БАСЕЙНИ РІЧОК ДЖИМІЧАЙ ТА ГІЛЬГІЛЬЧАЙ (АЗЕРБАЙДЖАН)

2025-02-16T21:11:34+00:00

Представлено результати детального вивчення верхньоюрських карбонатно-терригенних відкладів у межах Бокового хребта Південно-Східного Кавказу. Дослідження включало стратиграфічне профілювання, просторову кореляцію розрізів і систематичний відбір зразків для мінералогічного і геохімічного аналізів. Відклади складаються переважно з дрібно- та середньозернистих пісковиків, пелітових і мікрокристалічних вапняків, аргілітів і дрібнозернистих конгломератів, що свідчить про накопичення на крутому континентальному схилі. Геохімічні дані показують однорідний склад на всіх стратиграфічних рівнях, що засвідчує помірну зрілість відкладів і переважно механічне перевідкладення. На основі вивчених петрохімічних параметрів верхньоюрські породи були класифіковані як літогенні утворення, що не містять вулканічних або теригенно-пірокластичних домішок. Вони класифікуються як нормальні сіаліти та псевдосіаліти.

ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА ТИПІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУ РИЗИКІВ ОСВОЄННЯ ПІДЗЕМНОГО ПРОСТОРУ МЕГАПОЛІСІВ НА ПРИКЛАДІ МІСТА ДНІПРО

2025-06-18T12:20:28+00:00

Розвиток міст супроводжується збільшенням висотності та щільності забудови, освоєнням підземного простору, що призводить до необхідності актуалізації методів і технологій виконання інженерно-геологічних вишукувань. Наявні нормативні документи регламентують методику і технології вивчення приповерхневих геологічних утворень переважно четвертинного віку. Освоєння підземного простору призводить до необхідності вивчення здебільшого дочетвертинних відкладів як середовища для розміщення та будівництва інженерних споруд різного призначення: від житлових будинків до оборонних об’єктів. Відомості про інженерно- геологічні властивості, структуру, стан і мінливість дочетвертинних відкладів поодинокі. Для міст, зосереджених у долині р. Дніпро, характерні загальні закономірності геологічної будови, зумовлені історією розвитку регіону. У даній роботі на прикладі м. Дніпро виконане узагальнення відомостей про деякі аспекти регіональних інженерно-геологічних умов на підставі аналізу даних про умови залягання та властивості найбільш поширених геологічних горизонтів, які є середовищем виникнення геологічного ризи- ку. Стратиграфічне розчленування відкладів та їх індексація подані згідно з легендами до картосхем використаних звітів. Мета – встановлення загальних особливостей типізації інженерно-геологічних умов для розроблення перспективних планів освоєння підземного простору міських територій в аналогічних або близьких умовах. Завдання полягали в обґрунтуванні чинників інженерно-геологічних умов об’єкта досліджень; аналізі вивченості складу, властивостей певних горизонтів, що зазнають або можуть зазнавати техногенного впливу при будівництві багатоповерхових житлових або інших споруд, зона впливу яких розташована у межах дочетвертинних відкладів; визначенні зв’язків небажаних інженерно-геологічних процесів та явищ і складу та властивостей геологічних утворень за відомими даними. Вирішення цієї проблеми є актуальним і сприятиме стійкому розвитку міст.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ПЕТРОГРАФІЧНИХ ТИПІВ БУРОГО ВУГІЛЛЯ ТА ЗМІН ХАРАКТЕРИСТИК ВУГЛЕНОСНОСТІ ДНІПРОВСЬКОГО БАСЕЙНУ

2025-05-31T14:06:15+00:00

Наведено результати дослідження вугілля палеогенової вугленосної формації ряду родовищ Дніпровського буровугільного басейну. Показано, що формування Дніпробасу відбувалося в середньому еоцені при опусканні Українського щита та трансгресії моря в ерозійно-тектонічні палеодолини з боку Дніпровсько-Донецької западини. Метою дослідження було виявлення закономірностей просторового поширення та змін петрографічного складу вугілля і деяких параметрів вугленосності Дніпровського басейну, що має як теоретичне, так і прикладне значення. Засвідчено, що особливості геотектонічного режиму, які зумовлені приуроченістю басейну до Українського щита, визначили своєрідність палеогеографічних умов осадо- та торфонакопичення, швидкість занурення заболоченої території та накопичення рослинного матеріалу, ступінь обводнення та проточності торфовищ, циклічний розподіл петрографічних типів вугілля і закономірності їх просторового розповсюдження. Вперше зафіксовано поширення в підошві пластів більшості родовищ гелітового і ліпоїдо-гелітового типів вугілля. З’ясовано, що в припокрівельній частині пластів типи вугілля змінюються від збагачених ліпоїдами в межах Бузько-Росинського та західної частини Інгульського мегаблоків до збіднених цими компонентами в Придніпровському та східній частині Інгульського мегаблоків. Вперше виділені в басейні пласти гелітоліто-ліпоїдолітового типу, в яких переважають типи вугілля із вмістом ліпоїдних компонентів понад 25 %. Показано, що підвищена бітумінозність вивченого вугілля та високий вміст у бітумах воску є наслідком умов розкладання рослинного матеріалу торфовищ під впливом морської води.

ОЛЬГA КОСТЯНТИНІВНА КАПТАРЕНКО-ЧЕРНОУСОВА ТА ЇЇ РОЛЬ У СТАНОВЛЕННІ МІКРОПАЛЕОНТОЛОГІЧНОЇ ШКОЛИ В ІНСТИТУТІ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК НАН УКРАЇНИ

2025-02-25T15:46:16+00:00

Стаття присвячена доктору геолого-мінералогічних наук, професору Ользі Костянтинівні Каптаренко-Черноусовій – талановитій учениці академіка П.А. Тутковського, співзасновниці мікропалеонтологічної школи в Інституті геологічних наук НАН України. Дослідниця вивчала мікрофауну насамперед форамініфер юри, крейди і палеогену платформної України. Схарактеризовано наукові здобутки О.К. Каптаренко-Черноусової за мікропалеонтологічним, біостратиграфічним і палеогеографічним напрямами досліджень. Висвітлено внесок ученої у створення мікропалеонтологічної школи Інституту геологічних наук НАН України. Наведено повну бібліографію наукових праць О.К. Каптаренко-Черноусової з мікропалеонтології, біостратиграфії, стратиграфії, палеогеографії мезо-кайнозою України.

АДОЛЬФ ВІТАЛІЙОВИЧ АЛЄКСЄЄНКО – ВИДАТНИЙ ТЕКТОНІСТ І ПЕДАГОГ (до 90-річчя від дня народження)

2025-06-19T19:23:19+00:00

Адольф Віталійович Алєксєєнко – кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент кафедри загальної геології геологічного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка, протягом тривалого часу незмінний начальник Середньоазійської експедиції Науково-дослідного сектору університету, відомий в геологічних колах тектоніст з питань геології України та Центральної Азії.

Понад два десятиліття Адольф Віталійович проводив польові дослідження на Південному Тянь-Шані у групі геологів під науковим керівництвом великого знавця регіону проф. Д.П. Рєзвого. Вперше у межах структурно-формаційних робіт у регіоні А.В. Алєксєєнко вивчив, детально описав речовинну та тектонічну будову зони Південноферганського глибинного розлому, підкреслив його металогенічну значущість та розглянув його палеозойську геологічну історію як одного з ключових лінеаментів Тянь-Шаню. Подальші вивчення Туркестано-Алаю дозволили досліднику разом з колегами скласти першу структурно-формаційну карту території масштабу 1:200 000, для якої були розроблені критерії тектонічного районування, легенда формацій та показаний широкий розвиток глибинних розломів. Надалі роботи були пов’язані з вивченням концентричного (овоїдниго) типу структур, які виявлені в південно-західному крилі Таласо-Ферганського розлому. Дослідження проходили синхронно з розвитком уявлень про те, що глибинні розломи Південного Тянь-Шаню складають ланки глобального Транс’євроазійського лінеаменту. Овоїдні структури ініційовані місцями перетину глибинних розломів субширотного простягання із системами діагональних антитяньшанських диз’юнктивів.

Викладацька діяльність А.В. Алєксєєнка тісно пов’язана з науковою роботою. Одночасно з викладанням теоретичного матеріалу він проводить практичні, лабораторні та семінарські заняття, навчальну практику для студентів першого курсу, здійснює підготовче наставничество студентів старших курсів перед виробничими практиками, розробляє навчальні та робочі програми, пише методичні вказівки, готує заявки на нові комплекти навчальних геологічних і регіональних карт, аеро- та космознімків.

Ректорат університету неодноразово нагороджує доц. А.В. Алєксєєнка подяками за вагомі здобутки у науково-педагогічній діяльності.

Талановитий тектоніст, педагог, наставник, справжній громадянин, непересічна людина, яка активно сприяла становленню і формуванню широковідомої Львівської геологічної школи, – таким пам’ятає геологічний факультет Адольфа Віталійовича Алєксєєнка.