Геологічний журнал

ГЕОЛОГІЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЖИТТЯ (ДО 90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АІДИ СЕРГІЇВНИ АНДРЄЄВОЇ-ГРИГОРОВИЧ)

І.С. Супрун, Н.М. Жабіна, О.В. Анікеєва, Н.В. Маслун — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено видатній українській вченій Аіді Сергіївні Андрєєвій-Григорович – провідній фахівчині в галузі стратиграфії та палеонтології, професорці, докторці геолого-мінералогічних наук, старшій науковій співробітниці Інституту геологічних наук НАН України. У публікації висвітлено основні етапи її біографії та професійного становлення, окреслено ключові напрями наукової діяльності, внесок у підготовку молодих науковців і розвиток вітчизняної та світової геологічної науки. Особливу увагу приділено науково-дослідній та педагогічній діяльності Аіди Сергіївни, а також її найвагомішим науковим досягненням і публікаціям, що мають суттєве значення для сучасної стратиграфії та палеонтології.

ГЕОФІЗИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ГЕОДИНАМІКИ УКРАЇНИ У РАННЬОМУ ДОКЕМБРІЇ НА ЗАСАДАХ ПЛЮМОВОЇ ТА ПЛИТОВОЇ ТЕКТОНІКИ

В.І. Старостенко , О.Б. Гінтов — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

Розглянуто результати геологічних і геофізичних досліджень, які зробили суттєвий внесок у перегляд деяких питань щодо геодинамічних процесів у земній корі та мантії України. Геологічними і тектонофізичними дослідженнями встановлено субгоризонтальні рухи вздовж розломів і поля горизонтальних напруг, що охоплюють земну кору всіх регіонів України. Разом з палеомагнітними даними показано, що мікроконтинент Сарматія був повернутий проти годинникової стрілки під час колізії з Фенноскандією. Сейсмотомографічними роботами доведено існування субдукційних слебів, які занурюються до низів верхньої мантії та у нижню мантію. Ці дані вказують на те, що починаючи з неоархею Український щит розвивався за механізмами плитово-плюмової тектоніки. Стосовно більш ранніх періодів показано, що термальна переробка ранньодокембрійських порід Українського щита відбувалася вже в палеоархеї, але під впливом плюмових процесів. Конкретизовано вікову послідовність геодинамічних процесів у ранньому докембрії щита. Зокрема, встановлено, що еоархейські комплекси Українського щита під час свого формування належали до різних континентів або мікроконтинентів та ніколи не були єдиним цілим. Палеоархейський тоналіт-тронд’єміт-гранодіоритовий комплекс слугує фундаментом для зеленокам’яних структур Приазов’я – Сорокинської, Косівцівської та ін. З геодинамічних позицій до з’ясування походження порід палеоархею щита можуть бути застосовані такі ж самі критерії, як і до еоархею. Мезоархейський зеленокам’яний комплекс Українського щита є одним з найдревніших зеленокам’яних поясів Землі. Низи зеленокам’яних поясів щита є, найвірогідніше, метаморфізованою океанічною корою, яка лежить на гнейсах континентальної кори, що говорить про можливість субдукційних процесів вже у мезоархеї, хоча геофізичні дані цього не підтверджують. У неоархеї почалося зближення Західної та Східної мікроплит щита та скорочення океанічних басейнів, які розділяли ці мікроплити. На початку протерозою мегаблоки Українського щита були ще террейнами, розвивалися незалежно один від одного. Консолідація щита та формування мікроконтиненту Сарматія почалися між 2.5 та 2.0 Ga. Кінець палеопротерозою відзначився одним з найпотужніших «спалахів» гранітоїдного магматизму на всьому щиті, відбулася субдукція Фенноскандії під Сарматію і кінцева консолідація Українського щита. Цей процес збігається з процесами консолідації сіалічної кори на більшості континентів світу./p>

ОСТРІВ ГАЛІНДЕЗ – ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ТА ГЕОЛОГІЧНИЙ ОПИС

О.В. Митрохин — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

Острів Галіндез належить до архіпелагу Вільгельма, розташованому на захід від Берега Греяма Антарктичного півострова. На Галіндезі знаходиться Українська антарктична станція (УАС), де проводиться довготривалий дослідницький моніторинг навколишнього середовища. Для успішного виконання завдань та заходів Державної цільової науково-технічної програми досліджень в Антарктиці українські полярники потребують актуальних даних про місце розташування УАС. Метою даної роботи було створення сучасного фізико-географічного та геологічного опису о-ва Галіндез. Автором продемонстровано, що головними фізіографічними особливостями Галіндеза є його розташування в морській Антарктиці на мілководному шельфі Антарктичного півострова; малий розмір острова та незначна абсолютна висота; наявність сучасного снігово-льодового покриву, з-під якого оголюються корінні виходи вулканічних і гіпабісальних порід мезозой-кайнозоського віку. Скельний рельєф острова обумовлений підвищеною ерозійною стійкістю місцевих вулканітів і характером їх тектонічної тріщинуватості. Прояви льодовикової екзарації та ератичні уламки пов’язуються з плейстоценовим льодовиковим покривом, який вкривав увесь архіпелаг Вільгельма та навколишні акваторії під час останнього максимуму зледеніння. З’ясовано, що більшість корінних виходів о-ва Галіндез, а також підльодовикове ложе складаються юрсько-крейдяною вулканогенною товщею. Найдавнішими серед вулканітів є андезитові лави, які поширені на мисі Марина-Пойнт. Дещо молодшими за андезити є лапілеві туфи та пірокластичні брекчії дацитового складу, які складають більшу частину острова на схід і південний схід від Марина-Пойнт. Виявлено, що первинне залягання вулканогенної товщі порушено тектонічними деформаціями, самі вулканіти підлягають низькотемпературним гідротермальним змінам. Вулканогенна товща в багатьох місцях інтрудується гіпабісальними магматичними утвореннями, серед яких розрізняються мезозойські та кайнозойські інтрузиви. Ранньокрейдяний вік припускається для силоподібного інтрузивного тіла мікродіоритів, яке в кількох місцях відслонюється з-під вулканогенної товщі. Численні невеликі дайки мікродіоритів, вочевидь, мають пізньокрейдяний вік. Щонайменше для двох базальтоїдних дайок, що інтрудують у силоподібне тіло мікродіоритів, припускається кайнозойський вік.

СЕРПУХОВСЬКІ ТА РАННЬОБАШКИРСЬКІ НАУТИЛОІДЕЇ (CEPHALOPODA) ДОНЕЦЬКОГО БАСЕЙНУ (УКРАЇНА)

В.С. Дернов — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

Два комплекси серпуховських (?Pseudorthoceras spp., Gzheloceras aisenvergi Dernov, 2021, G. sp. і Catastroboceras sp.) та ранньобашкирських (Orthocerida indet., Pseudogzheloceras spp., Millkoninckioceras udovichenkoi Dernov, 2018, Catastroboceras sp. та Imonautilus sp.) наутилоідей описані із самарської, кальміуської, амвросіївської та мандрикинської світ (прохорівський–благодатненський горизонти) Донецького басейну. За систематичним складом ці комплекси досить близькі до угруповань серпуховських і башкирських наутилоідей Західної Європи та Північної Америки.

ГЕНЕТИЧНІ ТИПИ ТА НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ ВЕРХНЬОСЕРПУХОВСЬКИХ ТЕРИГЕННИХ ВІДКЛАДІВ ТЕРИТОРІЇ СКИДОВИХ КРАЙОВИХ ПОРУШЕНЬ ПІВНІЧНОЇ ПРИБОРТОВОЇ ТА БОРТОВОЇ ЗОН ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ

П.М. Коржнев, О.Ю. Лукін, В.П. Стрижак — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

За матеріалами вивчення каротажних діаграм, описів керна досліджено речовинний склад, колекторські та петрофізичні властивості верхньосерпуховських теригенних відкладів території скидових крайових порушень північної прибортової та бортової зон ДДЗ. Визначення генетичних особливостей алевропіщаних прошарків ПГ С-2–3, С-4–5 супроводжувалось побудовою карт параметрів піскуватості: кількості піщаних прошарків і загальної потужності пісковиків окремих ПГ. Встановлено, що осадконакопичення відбувалось в прибережно-морських, авандельтових седиментаційних обстановках. Про це, зокрема, свідчить інтерпретація елементарних ПТ – регресивних, узбережних барів, утворення яких відбувалось за активної участі припливів і частково хвильового фактора, а також вузлових акумулятивних ПТ, які утворились за активної участі палеотечій. Охарактеризовані основні морфогенетичні типи пасток ВВ, які складені за участю цих пісковиків. Встановлено вплив на особливості нафтогазоносності седиментаційно-палеогеоморфологічного фактора.

ПИТАННЯ ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ (НА ПРИКЛАДІ МІСТ УКРАЇНИ З НАСЕЛЕННЯМ ПОНАД 100 ТИС. ОСІБ, РОЗТАШОВАНИХ У МЕЖАХ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО АРТЕЗІАНСЬКОГО БАСЕЙНУ)

Ю.Ф. Руденко, Н.А. Юркова, О.В. Гураль, В.Ю. Саприкін — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

Після початку воєнних дій в Україні питання забезпечення населення питною водою постало особливо гостро у зв’язку з відсутністю стабільного функціонування сучасної централізованої системи водозабезпечення в умовах надзвичайних ситуацій. Враховуючи високі потенційні ризики масованих вогневих уражень міських осередків з високою щільністю населення та інфраструктурних об’єктів у межах територій житлової забудови, надійне забезпечення соціальної структури питною водою є одним з найважливіших факторів життєзабезпечення населення.

В статті розглянуто науково-методичні і практичні аспекти організації локального (бюветного) водопостачання населення під час надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, а також воєнних дій. На прикладі міст з населенням понад 100 тис. жителів, що розташовані в межах Причорноморського артезіанського басейну, проаналізовано основні засади використання підземних вод з метою організації локального водопостачання населення.

Метою досліджень є розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення надійності водопостачання населення на базі створення локальних систем захищеного бюветного водозабезпечення підземною/поверхневою водою питної якості під час надзвичайних ситуацій або воєнного стану.

Представлені результати аналізу й узагальнення геолого-гідрогеологічних і гідрохімічних даних по містах України з населенням від 284 тис. осіб (м. Херсон) до 1016 тис. осіб (м. Одеса), які розташовані в межах Причорноморського артезіанського басейну. Визначена забезпеченість їх затвердженими експлуатаційними запасами підземних вод або прогнозними ресурсами. Для локального водопостачання цих міст під час воєнних дій або надзвичайних природних чи техногенних ситуацій необхідно залучити від 2,0 до 7,0 тис. м³/добу підземних/поверхневих вод. Надані рекомендації щодо створення розгалуженої мережі локального (бюветного) водопостачання. Для міст Херсон і Миколаїв розроблені пропозиції, які можна реалізувати за рахунок залучення підземних вод, а для м. Одеса – поверхневих і підземних вод. Дослідження фінансуються Національною академією наук України. Їх виконання передбачено у 2023–2025 рр.

МЕТАКОНГЛОМЕРАТИ ДОКЕМБРІЮ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА – НАЙВАЖЛИВІШІ СТРАТИГРАФІЧНІ РЕПЕРИ ТА ПОТЕНЦІЙНО РУДОНОСНІ ОБ’ЄКТИ

В.В. Покалюк, В.Г. Верховцев, Д.В. Чарний — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

Узагальнено відомості про докембрійські метаконгломерати Українського щита та його схилів. Розглянуто стратиграфічне положення, речовинний склад, літолого-генетичні особливості та рудоносність метаконгломератів і метатеригенних комплексів, що їх вміщують. Надано порівняльну характеристику літологічних типів метаконгломератів різних стратиграфічних рівнів докембрію України. Запропоновано типізацію метаконгломератів за низкою критеріїв (стратиграфічних, речовинних, структурних) для цілей історико-геологічного аналізу, металогенічної та пошукової оцінки на деякі види корисних копалин, насамперед на золото, уран, торій, рідкісні землі. Власне метаконгломерати на Українському щиті відомі починаючи від основи палеопротерозою. Різні стратиграфічні рівні нагромадження конгломератів виявляють характерні відмінності в особливостях локалізації та просторового розміщення. Всі рівні специфічні за речовинним складом і літологічними особливостями конгломератів, що є найважливішим корелятивним критерієм під час стратиграфічних зіставлень. Серед докембрійських метапсефітових порід Українського щита діагностуються/реконструюються різноманітні літолого-фаціальні та літолого-петрографічні типи, притаманні фанерозойським конгломератам. Характерна відсутність серед метаконгломератів тилітів або тилоїдів. Цілком виразно простежується послідовне зростання потужностей псефітів, а також ступеня їхньої поліміктності від архею до мезопротерозою. Як для нижньої, так і верхньої половин палеопротерозою Українського щита характерні в основному трансгресивні послідовності грубоуламкових конгломератовмісних формацій.

ПРОФЕСОР ВАЛЕНТИНА ВЕНЕДИКТІВНА ЯНКО – УЧЕНИЙ, ПЕДАГОГ, ОРГАНІЗАТОР ОСВІТИ ТА НАУКИ (З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ)

В.О. Іваниця, В.П. Коболев, І.М. Наумко, Л.М. Степанюк, О.А. Щипцов — чт, 25 вер 2025 00:00:00 +0300

Ювілейна стаття присвячена життєвим віхам та науковим здобуткам В.В. Янко – доктору геолого-мінералогічних наук, професору кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Висвітлюється її роль у розвитку морської геології, палеонтології, екологічної мікропалеонтології та морської геоархеології.

Одним з найбільш значних досягнень В.В. Янко, як морського палеонтолога, є з’ясування питань глобального значення, що стосуються палеоекологічної, палеонтологічної та палеогідрологічної історії Каспійсько-Чорноморсько-Середземноморського регіону.