ВПЛИВ НЕРАДІОГЕННОГО КОСМІЧНОГО ТЕПЛОВИДІЛЕННЯ В НАДРАХ ЗЕМЛІ І ПЛАНЕТ НА ВЗАЄМНІ ЗСУВИ ПЛАНЕТНИХ ОБОЛОНОК Стаття 2. Рухи полюсів та оболонок на планетах Сонячної системи

Анотація

Виходячи з теоретичних міркувань, деякими авторами в літературі була висловлена гіпотеза про можливість існування в надрах Землі та інших планет джерела енергії космічного походження. Наші співставлення властивостей запропонованого фізиками космічного джерела енергії з властивостями реально спостережуваної нерадіогенної частини внутрішньої енергії Землі та інших планет показали, що є ознаки дійсного існування такого джерела. Крім радіогенної енергії надра Землі та планет можуть мати «додаткове» джерело енергії космічного походження, котре модулюється положенням та напрямком руху Сонячної системи в Галактиці. Розглянуто вплив передбачуваного внутршньопланетного нерадіогенного джерела енергії космічної (галактичної) природи на процес взаємних зсувів планетних оболонок. Залежність його від напрямку руху призводить до того, що максимальне вивільнення енергії відбувається, коли проекція вектора швидкості руху планети у Галактиці знаходиться на екваторі планети, наслідком чого є існування екваторіального гарячого поясу в її надрах. Структура конвективних потоків з екваторіальним гарячим поясом у надрах планети та антиподально розташованими суперплюмами, що входять до нього, характерна не лише для Землі, але і для планет земної групи та деяких супутників. Така структура конвекції сформувалася на початку існування планетної системи, можливо вже на стадії акреції. Вона визначає специфіку перерозподілу мас речовини у надрах планети та характер зміщень оболонок одної відносно іншої. Перерозподіл мас під час конвекції призводить до взаємних похитувань оболонок відносно осі обертання. Такі зміщення відбуваються у виділеному коридорі між суперплюмами відносно осі, що їх з’єднує. Зміщення оболонок задають конфігурацію областей напруження та сітки планетарних розломів. Походження даної структури конвективних потоків пов’язане, можливо, з імпактним процесом та космічно зумовленим нагріванням приекваторіального поясу планетних надр. Редультати отримані шляхом співставлення даних космічної геодезії, вулканології, палеомагнетизму, палеокліматичних даних для таких планет, як Марс, Місяць та супутник Юпітера – Європа.