ЕТАПИ ГЕОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ГЕНЕТИЧНИЙ ТИП КОРІННОГО ПЕРШОДЖЕРЕЛА РОЗСИПІВ БУРШТИНУ-СУКЦИНІТУ УКРАЇНИ

Анотація

Найважливішою проблемою геології розсипів є встановлення їх корінного першоджерела. Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених дослідженню розсипів бурштиноносності, наразі корінне першоджерело, в результаті розмивання якого сформувалися багаті розсипи бурштину-сукциніту на території від узбережжя Балтики до Чорного та Азовського морів, не встановлено. Своєрідний грунт «бурштинового лісу» як об’єкт геологічного літопису все ще не виявлено. У зв’язку з цим і визначено основну мету цієї статті — встановлення генетичного типу корінного першоджерела розсипів бурштину-сукциніту, який формувався в оптимальних кліматичних умовах першої половини середнього еоцену (бучацький час, лютет) на території низинних рівнин Українського щита, що омивалися неглибокими морськими басейнами.

Розглянуто сукупність факторів, які сприяли утворенню корінного першоджерела бурштину-сукциніту і формуванню його розсипів у межах Українського щита та його схилів, що охоплюють прикордонні області Прип’ятського прогину, Дніпровсько-Донецької і Причорноморської западин та Волино-Подільської плити.

Авторами вперше встановлено, що корінним першоджерелом розсипів бурштину-сукциніту є не загальновизнані смолопродукуючі сосни Скандинавії, а первинні біогенно-осадові поклади смоляних виділень (за авторами — протобурштин) переважно хвойних дерев, фосилізація яких протікала в зволоженій лісовій підстилці бучацького часу в нижній половині середнього еоцену. Виключно в результаті розмивання останніх річковими водами та іншими агентами денудації протобурштин у постбучацький час транспортувався в різні області седиментації, де і відбувалося формування різних мінеральних видів викопних смол. У морських відкладах бучацького часу бурштин-сукциніт не виявлено, що свідчить про незрілість в цей час протобурштину для перетворень в сукциніт.

На території України виключно в морському палеобасейні, який омивав Український щит з півночі, сходу і південного заходу, протобурштин у кінці середнього-верхньому еоцені — ранньому олігоцені набув усіх характерних рис і властивостей бурштину-сукциніту. Таким чином, саме периферійні частини палеоторфовищ нижньої половини середнього еоцену, що вміщують протобурштин (смоляні тіла на ранній стадії фосилізації), це ті геологічні тіла, які є корінним першоджерелом розсипів бурштину-сукциніту.

Всебічний геологічний і палеогеографічний аналіз природних умов регіону в еоцені—олігоцені, коли на даній території відбувалося накопичення смоляних виділень та їх перетворення в викопні смоли, дозволив авторам виділити основні етапи фосилізації живиці рослинних смол на тривалому шляху переходу з біосфери в літосферу. Це такі етапи: наземно-болотний, морський та постдіагенетичних перетворень.

Обґрунтовано, що вторинні розсипи бурштину-сукциніту накопичувалися в умовах прибережно-морських, лиманно-дельтових та віддалених частин морського шельфу. Вони перекриті відкладами київського, обухівського і межигірського регіоярусів, які виникли в кінці олігоцену при розмиванні первинних біогенно-осадових покладів.