ШТУЧНІ ВУГЛЕВОДНЕВІ РОДОВИЩА ТА ГЕОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЇХ СТВОРЕННЯ В НАФТОГАЗОНОСНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2010.1.221179Анотація
В умовах неухильного зростання обсягів споживання в якості енергоносія природної вуглеводневої сировини особливого, а для України – життєво-важливого значення набуває проблема створення штучних нафтових і газових родовищ (покладів). У порівнянні з підземними газосховищами це більш високий рівень освоєння природних ресурсів (створення штучних родовищ (покладів) – поява зародкових ноосферних елементів у техносфері). Ідеологічною базою вирішення даної проблеми є геосинергетична концепція нафтидогенезу, що, на відміну від осадово-міграційної теорії, відкриває великі можливості для моделювання процесів активізації субстратів природних вуглеводнево-генеруючих систем: скупчень важких нафт і бітумів, гідрокарбопелітових (чорносланцевих) формацій, катагенетично ущільнених колекторів з дисперсним газом (центральнобасейновий газ), вугільного метану та ін. Комплексування різних фізичних і хімічних факторів активізації цих субстратів (у їх сучасному стані це нетрадиційні та альтернативні джерела вуглеводнів) із застосуванням різних методів теплового, газового, гідродинамічного, електромагнітного впливу на пласт дозволить різко підвищити ефективність і рентабельність робіт зі спорудження штучних родовищ (покладів). Це буде сприяти кардинальному збільшенню прогнозних ресурсів вуглеводнів і створенню їх стратегічних запасів.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та безоплатно передають журналу невиключне право публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY-NC 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з некомерційними цілями, з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
