HANKOICHNUS ICHNOGEN. NOV. – НОВА ІХНОФОСИЛІЯ АРТРОПОДИ (?) З КАРБОНУ ДОНЕЦЬКОГО БАСЕЙНУ (УКРАЇНА)
DOI:
https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2023.1.265486Ключові слова:
артроподи, карбон, Донбас, Hankoichnus, іхнофосиліїАнотація
Флішоїдні відклади дяковської серії (серпуховський та башкирський яруси), що представлені переважно чорними сланцями (аргілітами та алевролітами) з рідкісними товщами пісковиків, виходять на денну поверхню в Центральному Донбасі. Ці відклади утворилися в морському басейні евксинського типу. Вивчення зазначених відкладів має важливе значення для пізнання історії розвитку Доно-Дніпровського прогину. Крім того, відклади дяковської серії вміщують родовища цінних корисних копалин (золота, руд свинцю, цинку та срібла). Однак палеонтологічна характеристика дяковської серії недостатня. Ця обставина перешкоджає створенню обґрунтованої схеми біостратиграфічного розчленування потужного монотонного розрізу дяковської серії та реконструкції умов накопичення її відкладів. В цій статті з відкладів дяковської серії описано сліди спокою здогадно філокарид Hankoichnus bandersnatchi ichnogen. et ichnosp. nov. Викопні сліди життєдіяльності філокарид вивчені досить слабко. Новий іхнорід Hankoichnus представлений позитивним гіпорельєфом на нижній поверхні шару чорного сланцю у вигляді округленого шестикутника, обмеженого тонкими валиками з округлими горбками на одному з кінців. Новий іхнорід Hankoichnus істотно відрізняється від інших слідів спокою артропод (наприклад, Alph, Arborichnus, Kingella, Rusophycus, Selenichnites, Tonganoxichnus та ін.). Найбільшу подібність він має з іхнородом Gluckstadtella Savage, 1971. Відмінності між цими двома іхнородами полягають перш за все в тому, що у слідів Gluckstadtella присутні відбитки кінцівок продуцента сліду, чого не спостерігається у Hankoichnus. Іншою подібною до Hankoichnus іхнофосилією є Rusophycus furcosus Gand, 1994 з пермі Франції, проте морфологічна близькість цих слідів не настільки велика, аби стверджувати про їхню ідентичність. Продуцентом Hankoichnus є, вірогідно, філокариди. Ця інтерпретація є дещо умовною і базується в основному на присутності у чорних аргілітах разом з цими іхнофосиліями решток філокарид поганої збереженості за повної відсутності фосилій інших груп фауни.
Посилання
Aisenverg D.E., Belenko N.G., Berchenko O.I., Brazhnikova N.Ye., Vasilyuk N.P., Vdovenko M.V., Nemirovskaya T.I., Poletaev V.I. 1987. Upper Serpukhovian parastratotype section in the Donets Basin. Kyiv (in Russian).
Dernov V.S., Udovichenko N.I. 2019. New fossil sites in deposits of Bashkirian Stage (Lower Pennsylvanian) of the Donets Basin. Collection of scientific works of the Institute of Geological Sciences of NAS of Ukraine, 12; 40–47 (in Russian). https://doi.org/10.30836/igs.2522-9753.2019.185717
Feldmann R.M., Boswell R.M., Kammer T.W. 1986. Tropidocaris salsiusculus, a new Rhinocaridid (Crustacea: Phyllocarida) from the Upper Devonian Hampshire Formation of West Virginia. Journal of Paleontology, 60 (2); 379–383.
Feldmann R.M., Osgood R.G., Szmuc E.J., Meinke D.W. 1978. Chagrinichnites brooksi, a new trace fossil of arthropod origin. Journal of Paleontology, 52 (2); 287–294.
Fischer W.A. 1978. The habitat of the early vertebrate trace and body fossil – evidence from the Harding Formation (Middle Ordovician), Colorado. The Mountain Geologist, 15; 1–26.
Fissunenko O.P., Reznikov A.I. 1985. On the new method in stratigraphy of flyshoid sediments of the Donets Basin. Fossil organisms and stratigraphy of the sediments of the Ukraine. Kyiv: Naukova Dumka, pp. 34–38 (in Russian).
Gand G. 1994. Ichnocoenoses a Isopodichnus furcosus nov. ichnosp. dans le Permien du Bassin de Lodeve (Massif Central, France). Geobios, 27: 73–86.
Reznikov A.I. 1993. Dyakove Group and it position in the stratigraphic scheme of Carboniferous of the Donets Basin. Geologičnij žurnal, 1 (268), 52–57 (in Russian).
Rolfe W.D.I., Beckett E.C.M. 1984. Autecology of Silurian Xiphosurida, Scorpionida, Cirripedia, and Phyllocarida. Special Papers in Paleontology, 32: 27-37.
Salter J.W. 1863. On some tracks of Lower Silurian Crustacea. Proceedings of Geological Society, 19: 92–95.
Savage N.M. 1971. A varvite ichnocoenosis from the Dwyka Series of Natal. Lethaia, 4: 217–233.
Weidner W.E., Feldman R.M. 1985. Paleoecological interpretation of echinocarid arthropod assemblages in the Late Devonian (Famennian) Chagrin Shale, Northeastern Ohio. Journal of Paleontology, 59 (4): 986–1004.
Wisshak M., Volohonsky E., Seilacher A., Freiwald A. 2004. A trace fossil assemblage from the fluvial Old Red deposits (Wood Bay Formation; Lower to Middle Devonian) of NW Spitsbergen, Svalbard. Lethaia, 37: 149–163. https://doi.org/10.1080/00241160410005763
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Vitaly Dernov
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та безоплатно передають журналу невиключне право публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY-NC 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з некомерційними цілями, з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
