TYMKIVIA PRIMITIVA GEN. NOV. SP. NOV., – НОВИЙ ВИД СКАМ’ЯНІЛОСТЕЙ З ВІДКЛАДІВ КАНИЛІВСЬКОЇ СЕРІЇ ПІЗНЬОГО ЕДІАКАРІЮ (ВЕНДУ) ПОДІЛЛЯ, УКРАЇНА
DOI:
https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2023.2.275044Ключові слова:
едіакарій, венд, тафономія, Поділля, зелені водоростіАнотація
У південно-західній частині України вздовж долини р. Дністер та його лівих приток відслонюється на поверхні потужна товща відкладів едіакарію (венду). Стратиграфія та літологія цих відкладів вивчені досить детально, але інформація про скам'янілі рештки все ще дуже обмежена. Найнижчий рівень вивченості має осадова товща канилівської серії. Скам’янілі рештки організмів Tymkivia primitiva gen. nov. sp. nov. зібрані з мілководних морських теригенних відкладів верхнього діакарію (венду) Поділля. Фосилії є зліпками внутрішньої поверхні та відбитками на поверхні бактеріальних матів («посмертними масками») малорозмірних седентарних організмів мішковидної форми. Скам'янілості демонструють тісний зв'язок вимерлих організмів з бактеріальними матами, які виконували функцію опорної платформи на поверхні мулистого осаду. Скупчення численних відбитків на нижній площині шарів аргілітів та алевролітів свідчать про існування масових поселень організмів Tymkivia у Волино-Подільському седиментаційному басейні у пізньовендський час. Широкий діапазон морфологічних варіантів скам'янілостей відображає тафономічні процеси захоронення м'якотілих організмів. На скам'янілостях не виявлено морфологічних деталей, які можна було б інтерпретувати як оральний та анальний отвори та внутрішні органи. Скупчення Tymkivia знаходяться в асоціації з рештками бактеріальних матів, обвугленими рештками водоростей Vendotaenia, Kanilovia та проблематичними стрижневидними скам'янілостями Harlaniella. Сукупність морфологічних ознак скам’янілих решток дозволяє припустити приналежність Tymkivia до бентосних водоростей завдяки морфологічній схожості з деякими сучасними зеленими водоростями. Не можна також виключати варіант інтерпретації Tymkivia як скам'янілостей стадії поліпів Medusozoa (Cnidaria). Поява та зникнення цих скам’янілостей у розрізі відкладів є реперами канилівського етапу осадконакопичення.
Посилання
Du R. 1982. The discovery of the fossils such as Chuaria in the Qingbaikou System in northwestern Hebei and their significance. Geology Review (Beijing), 28: 1–7 (in Chinese, with English abstract).
Gehling J.G. 1999. Microbial mats in terminal Proterozoic siliciclastics: Ediacaran death masks. PALAIOS, 14: 40–57.
Glaessner M.F., Walter M.R. 1975. New Precambrian fossils from the Arumbera Sandstone, Northern Territory, Australia. Alcheringa: An Australian Journal of Palaeontology, 1: 59–69.
Gnilovskaya M.B. 1971. Most ancient water plants of Vendian of Russian platform (Late Precambrian). Paleontologicheskiy Journal, 3: 101–107 (in Russian).
Gozhik P.F. (Ed.) 2013. Stratigraphy of the Upper Proterozoic, Palaeozoic and Mesozoic of Ukraine. Kyiv: Logos (in Ukrainian).
Gibson B., Schiffbauer J.D., Darroch S.A.F. 2018. Ediacaran-style decay experiments using mollusks and sea anemones. PALAIOS, 33: 185–203. http://dx.doi.org/10.2110/palo.2017.091
Hofmann H.J. 1985. The mid-Proterozoic Little Dal macrobiota, Mackenzie Mountains, north-west Canada. Paleontology, 28: 331–354.
Ivantsov A.Yu., Malakhovskaya Ya.E. 2002. Giant traces of Vendian animals. Doklady Akademii Nauk, 385 (3): 382–386 (in Russian).
Ivantsov A.Yu, Malakhovskaya Ya.E., Serezhnikova E.A. 2004. Some Problematic Fossils from the Vendian of the Southeastern White Sea Region. Paleontological Journal, 38 (1): 1–9.
Jing Y., Chen Z.-Q., Anderson R.P., Wang X., Zheng Z., Feng X. 2022. Microscopic and geochemical analyses of the Tonian Longfengshan biota from the Luotuoling Formation (Hebei Province, North China) with taphonomic implications. Precambrian Research, 382 (106899): 1–16. https://doi.org/10.1016/j.precamres.2022.106899
Korenchuk L.V., Ishchenko A.A. 1980. Stratotype Sections of the Vendian Kanilovka Group in the Dniester area. Kyiv: IGN AN USSR (in Russian).
Kumar S., Pandey S.K. 2008. Arumberia and associated fossils from the Neoproterozoic Maihar Sandstone, Vindhyan Supergroup, Central India. Journal of the Palaeontological Society of India, 53(1): 83–97.
Martyshyn A., Uchman A. 2021. New Ediacaran fossils from the Ukraine, some with a putative tunicate relationship. PalZ, 95: 623–629. https://doi.org/10.1007/s12542-021-00596-1
McMahon W.J., Davies N.S., Liu A.G., Went D.J. 2022. Enigma variations: characteristics and likely origin of the problematic surface texture Arumberia, as recognized from an exceptional bedding plane exposure and the global record. Geological Magazine, 159: 1–20. https://doi.org/10.1017/S0016756821000777
Nesterovsky V.A., Martyshyn A.I., Chupryna A.M. 2018. New biocenosis model of Vendian (Ediacaran) sedimentation basin of Podolia (Ukraine). Journal of Geology, Geography and Geoecology, 27: 95–107. https://doi.org/10.15421/111835
Paliy V.M. 1976. Remains of soft-bodied fauna and trace fossils from Upper Precambrian and Lower Cambrian deposits in Podolia. In: Paleontology and Stratigraphy of Upper Precambrian and Lower Cambrian in Southwestern areas of the East European Platform. Kyiv: Naukova Dumka, pp. 63–77 (in Russian).
Rahman I.A., Darroch S.A., Racicot R.A., Laflamme M. 2015. Suspension feeding in the enigmatic Ediacaran organism Tribrachidium demonstrates complexity of Neoproterozoic ecosystems. Science Advances, 1. e1500800
Seilacher A. 1955. Spuren und Fazies im Unterkambrium. In Beiträge zur Kenntnis des Kambriums in der Salt Range (Pakistan). (Eds. Schindewolf O.H., and Seilacher A.). Akademie der Wissenschaften und der Literatur in Mainz, Abhandlungen der mathematischnaturwissenschaftlichen Klasse, 10: 373–399.
Sperling E.A., Peterson K.J., Laflamme M. 2011. Rangeomorphs, Thectardis (Porifera?) and dissolved organic carbon in the Ediacaran oceans. Geobiology, 9: 24–33.
Velikanov V.A., Aseeva E.A., Fedonkin M.A. 1983. The Vendian of Ukraine. Kyiv: Naukova Dumka (in Russian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Андрій Іванович Мартишин
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та безоплатно передають журналу невиключне право публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY-NC 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з некомерційними цілями, з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
